Великомученик Феодор Стратилат
  • Срд, 02/20/2013 - 20:28

Воїн великомученик Феодор Стратилат (пам’ять 8/21 лютого) походив з міста Євхаіт. Від Бога був наділений багатьма даруваннями і прекрасною зовнішністю. За проявлені справи милосердя Господом удостоєний досконалого пізнання християнської істини. За хоробру та відважну вдачу, святий Феодор був призначений воєначальником (стратилатом) міста Гераклії, де ніс як би подвійний послух, поєднуючи своє відповідальне військове служіння з апостольською проповіддю Євангелія серед підлеглих йому воїнів-язичників. Його гаряча переконаність, підкріплена особистим прикладом християнського життя, відвертала багатьох від згубної «брехні безбожжя». Незабаром майже уся Гераклія прийняла християнство.

В цей час імператор Лікіній (307-324) почав жорстоке гоніння на християн. Бажаючи знищити нову віру, він почав переслідування освічених провідників християнства, в яких небезпідставно бачив основну загрозу для вмираючого язичництва. У їх числі виявився і святий Феодор.

Святий сам запросив Лікінія в Гераклію, пообіцявши йому принести жертву язичницьким богам. Для здійснення цієї пишної церемонії він забажав зібрати у своєму будинку усі золоті і срібні статуї богів, які були в Гераклії. Засліплений ненавистю до християнства, Лікіній повірив словам святого. Проте його очікування не справдились: заволодівши ідолами, святий Феодор розбив їх на шматки і роздав жебракам. Так він осоромив суєтну віру у бездушні ідоли і буквально на уламках язичництва утвердив закони християнського милосердя.

За таку зневагу до ідолів святий Феодор був схоплений і підданий жорстоким і витонченим тортурам. Їх свідком був раб святого Феодора, святий Уар, який ледве знаходив в собі сили описувати неймовірні муки свого господаря. Передчуваючи близьку смерть, святий Феодор взивав до Бога: «Господи, Ти запевняв мене, Я завжди з тобою, чому ж нині залишив мене? Поглянь, Господи, як звірі шматують мене ради Тебе, уражені зіниці очей моїх, тіло моє ранами вкрите, зранене обличчя моє, кришаться зуби, лише оголені кістки на хресті висять: пом’яни мене, Господи, бо зазнав хрест я заради Тебе, залізо, і вогонь, і цвяхи заради Тебе прийняв: отож прийми дух мій, бо вже залишаю життя це».

Проте Бог, з великої Своєї милості, побажав, щоб смерть святого Феодора була так само плідною для його ближніх, як і усе його життя. Він зцілив понівечене тіло святого і зняв його з хреста, на якому той був залишений на усю ніч. Вранці царські воїни застали святого Феодора живим і неушкодженим; переконавшись наочно у безмежній могутності християнського Бога, вони тут же, недалеко від місця катувань святого, прийняли святе Хрещення.

Так святий Феодор явився, «як день променистий», для язичників, що перебували в пітьмі ідолопоклонства, і просвітив їх душі «світлим промінням свого страждання».

Не бажаючи уникнути мученицької смерті за Христа, святий Феодор добровільно передав себе в руки Лікінія, зупинивши повсталий проти мучителів народ, що повірив в Христа, словами: «Перестаньте, возлюблені! Господь бо мій Ісус Христос, висячи на Хресті, стримував Ангелів, щоб вони не створили помсту роду людському».

Йдучи на страту, святий мученик одним словом відчиняв двері в’язниці і звільняв ув'язнених від кайданів. Люди, що торкалися до його риз і до чудом Божим оновленого тіла, миттєво зцілялися від хвороб і звільнялися від бісів.

За наказом царя святий Феодор був усічений мечем. Перед стратою він сказав Уару: «Не лінуйся записати день смерті моєї, а тіло моє поклади в Євхаітах». Цими словами він просив щорічного поминання. Потім, сказавши «амінь», він схилив голову під меч. Це здійснилося 8/21 лютого 319 року, в суботу, в третю годину дня.

Категорії: 

Схожі матеріали