Різдвяне послання Преосвященного Марка, єпископа Кіровоградського і Голованівського
  • Срд, 01/06/2016 - 22:45

боголюбивим пастирям, чесному чернецтву

та всім вірним Кіровоградської єпархії

Української Православної Церкви

Київського Патріархату

 

Христос рождається! Славімо Його!

Улюблені у Христі браття і сестри, вітаю усіх з величним святом, святом надій та сподівань, святом незбагненної радості та безмежної вдячності, – Різдвом Господа нашого Ісуса Христа.

Чому – свято надій та сподівань? Тому, що Різдво повертає кожного з нас до дитинства, до часу безтурботного, сповненого радості та чистоти. Саме у дитинстві не було у нас сумнівів, що мрії колись буде втілено, а будь-які невдачі сприймалися як прикре тимчасове непорозуміння і швидко забувалися. І чим більш неймовірними були наші мрії та сподівання, тим наполегливіше ми докладали зусиль до їх втілення, тим щиріше вірили, що у нашій змозі досягнути бажаного. І надії ці та сподівання були добрими, бо дитяча душа ще не знала ні лукавства, ні зради, ні жаги багатства чи слави, ні полум’я пристрастей.

Коли ж дорослішали, то жорстока буденність своїми життєвими турботами, гіркими розчаруваннями та гріховними пристрастями кожного дня робила спроби вбити у нас віру, забрати надію, згасити любов. І ми часто опинялися в пітьмі безнадії та в мо́році відчаю.

Саме тому щорічний спогад Різдва Христового має на меті знову і знову повертати нас до подій втілення Бога, Який прийшов, як говорить святий Єфрем Сирін, «щоб розсіяти морок і темряву, які оточують нас». Саме там, біля ясел з Немовлям, ми віднаходимо втрачені нами віру, надію та любов. А непорочність Новонародженого нагадує нам, що і ми були чистими, щиро вірили, плекали надії та безкорисливо любили.

Христос, що беззахисним Дитям прийшов у цей світ, обрав убогу печеру для Свого народження, прийняв похвалу від ангелів і пастухів та дари від волхвів, показує кожному з нас, яким близьким є до нас Бог, яким великим – Його милосердя, якою жертовною – Його любов, якою безмежною – Його терплячість. Бог довірився людям, щоби ми довіряли Йому. Він прийшов у цей світ, щоби ми мали змогу успадкувати Небеса.

«Якби Господь не воплотився від Діви і не заховав Божества плоттю, то всесвіт не встояв би в спогляданні сяйва Божества, – говорить Євсевій, єпископ Олександрійський. – Рівно ж, якби Він не втілився, то яким чином доторкнулися б до Нього і принесли Йому дари волхви? Якби Він не прийняв плоті, то як блудниця насмілилася б цілувати ноги Того, Кого не вміщають Небеса? Або як Закхей міг би прийняти Його в дім, приборкати пристрасть лихварства і показати грішникам, у чому полягає надія спасіння? Тому-то й Господь утілився і прикликав спершу волхвів, потім митарів, потім блудниць, дарував їм відпущення гріхів, скасував [старозавітний] закон і визволив усе творіння!»

Тож цими благословенними днями, улюблені у Христі, перенесімося думками до Віфлеєма, вслухаймося в ангельські славословлення. Що стало причиною їх радості? «Ось яке явище возрадувало ангелів: „на землі мир!“ – викликує святий Григорій, єпископ Ніський. – «Земля, яка раніше була прокля́та, яка родила терня і бур’ян, – країна війн, місце вигнання засуджених, – ця земля прийняла мир. О чудо! Істина від землі засяяла, і правда з Небес прихилилася (Пс. 84:12)».

У цей непростий для нашої Батьківщини час, коли нам так не вистачає миру і порозуміння, посильмо свої молитви́ за мир в Україні, за перемогу наших воїнів, за добробут, за краще майбутнє. Яка б не оточувала нас безнадійність, не біймося мріяти! Не втрачаймо надії! Не впадаймо у відчай! Вірмо, що всякий добрий задум з допомогою Божою та нашими стараннями може бути втіленим, а всяке зло – подоланим. Розуміймо, що це в нашому серці – початок миру в державі та змін у суспільстві. «Волхви, після того як поклонилися Христу, не повернулися тим самим шляхом, яким прийшли, – говорить святитель Ілля Минятій, Кефалонитський, – а обрали інший і повернулися на своє місце. Ось це найнеобхідніше, що повинні зробити і ми в ці святі дні. І нам не потрібно повертатися тією ж самою дорогою, якою ми прийшли; ні – змінімо дорогу, змінімо мораль, змінімо життя, – ходімо іншою дорогою. Не станемо повертатися до минулих пристрастей, до гріхів, до минулої погибелі, а розпочнемо́ йти іншою стежкою – християнського милосердя».

Саме якісних змін бажаю кожному з нас, дорогі браття й сестри, а також міцної віри, безумовної надії та жертовної любові. Миру та злагоди нам і нашій Батьківщині!

Боже, бережи Україну!

 

З ласки Божої

+ Марк, єпископ Кіровоградський і Голованівський

Різдво Христове 2015/2016 рр.

м. Кіровоград

 

Категорії: 

Схожі матеріали