Пасхальне Послання 2012
  • Птн, 04/13/2012 - 23:33

Христос воскрес!

Улюблені у Христі браття та сестри! У ці весняні дні, коли природа пробуджується від зимового омертвіння і тепло́ одержує перемогу над холодом, прийміть найщиріші вітання з Христовим Воскресінням - святом торжества Життя над смертю. Лише у світлі цього Великого дня наше життя набуває сенсу. Христос бо «смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». Яка ж це велична та радісна вістка для нас, що в тіні смерті перебуваємо! Бо відтепер кожен отримує можливість стати причасником славного воскресіння Господнього, а отже - надію на блаженну вічність у Царстві Небеснім.
Великодню передував Великий піст, який для багатьох став часом покаяння та відно́ви взаємин із Богом, мірилом сили волі та незалежності від гріха, періодом здобуття навиків у духовній боротьбі. І ось на Пасху ми всі зібралися, щоб разом із Христом відсвяткувати свої невеличкі перемоги над власними пристрастями. Саме для цього і постували, щоб із допомогою Божою отримати ось таку нелегку, можливо і незначну, але все ж перемогу над собою, звільнитися від тенет хай хоч одного і незначного, але власного гріха. Померти для гріха та ожити для Бога. Тому і переповнює нас радість, і виникає бажання прославити Творця, обійняти весь світ, пригорнутися до близьких та дякувати Всевишньому за кожну хвилину життя.
Ця радість невимовна та незбагненна. Вона є тим відголосом радості вічної, небесної, радості ангелів та святих, радості, в якій перебуватимуть вірні в Царстві Небесному. І для нас ця радість стає промінцем світла в темряві безнадії сьогодення. Теплом у гріховному холоді навколишнього суспільства.
Ця пасхальна радість зміцнює нашу віру, додає надії та сповнює наше серце любов'ю. Така властива віруючим, однак така незрозуміла для багатьох, котрі лише формою християни і за обрядом та святковими столами не розпізнали, не розгледіли переможного торжества Добра над злом, Життя над смертю, для котрих це просто ще один привід віддатися гулянням та частуванням. І як часто, віддаючись надмірностям у день Воскресіння, втрачаючи пильність та безпеку, християни з легкістю повертаються до своїх поганих звичок, що побороли в часі посту.
Яке безумство: отримати перемогу - і в день святкування перемоги здатися у полон гріха! І ось вільний знову стає рабом зла, так легко позбавляється важко здобутої звитяги. А пристрасть, що повернулася, з новою силою зв'язує волю, бере контроль над тілом та душею. Гріх не зупиняється у своїх переможній ході, бо має на меті опанувати людиною цілком, довести її до тваринного стану, зробити гірше за тварину, а вкінці вбити духовно й тілесно.
І ми бачимо цю дію гріха у нашому суспільстві, ба навіть більше: гріх проник у середовище самих християн і став нормою для багатьох, зробивши нас гіршими, ніж язичники чи атеїсти. Порушуючи заповіді Господні, ми часто і не задумуємось, яких страждань завдаємо ближнім та й усьому творінню. В гонитві за тимчасовими благами свідомо чинимо зло і, водночас, не соромимося гордо називатися віруючими, православними. Перебуваючи в умовно християнській спільноті, бачимо велику соціальну несправедливість, спостерігаємо, як можновладці зухвало та цинічно крадуть у своїх братів-християн, що важкою працею здобувають собі на прожиток, як такі звані слуги народу поводяться наче тирани та вельможі. Перші християни зазнавали знущань від язичників, дуже часто в мучеництві завершували своє життя. Сьогодні ж багато вірян, перебуваючи в середовищі одновірців, не мають надії ані на спокійне майбутнє, ані на справедливий суд, ані на захист свого здоров'я і життя. Давні нищителі християн, щоб завдати їм невимовних страждань, на їхніх очах катували та вбивали дітей. Сьогодні ж багато матерів-християнок своїми руками чинять ці вбивства, забираючи життя у ненароджених.
Дивлячись на це все, ми знову і знову шукаємо винуватців цього гріховного буйства: немов ті Адам і Єва у Раю, виправдовуючи свої провини, шукаємо, на кого перекласти відповідальність. І знову з дня в день всі свої сили спрямовуємо, щоб одних спасати, інших навертати, когось засудити чи змінити, - а зміни потребуємо самі. І сьогодні як ніколи актуальні слова апостола Павла, який закликає кожного християнина до оновлення та переміни: «...вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували. Ніч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла. Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах; але зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті» (Рим. 13:11-14).
Бо ми - кожен окремо, і як християнська спільнота загалом, - повинні явити світу справжню любов, співчуття, радість, милосердя, взаємодопомогу. Господь, у воскресінні оновивши людську природу, кожного з нас запрошує до особистої онови, до щоденного служіння один одному своїми талантами, до проповіді своїм життям. І саме наша віра, виражена у діях, життя кожного, хто вважає себе християнином, покликані змінити світ на краще.
Улюблені у Христі! Са́ме оновлення бажаю і нашим громадам, і кожній домашній церкві, і всім вірянам окремо та їхнім родинам. «...представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена... І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри; якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, - у навчанні; якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю. Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра; будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть; утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійні; у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх. Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче... ніко́му не відплачуйте злом за зло, дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте у мирі з усіма людьми... Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12:1-21).

Христос воскрес!
Воістину воскрес!

Кіровоград,
Пасха Христова
2012 року Божого

+ Марк,
єпископ Кіровоградський
і Голованівський

Категорії: 

Схожі матеріали